00:00 — Інтро. 00:36 — Назар Турчин показує землі та хату, які колись належали його предкам. 01:09 — «Це були ознаки заможного статусу». Як жила родина Турчин і чому радянська влада вважала їх куркулями. 01:52 — Фото сім’ї Турчин, яке зберегли із 1930-х років. 02:38 — Екскурсія 90-річною хатою. 03:07 — Вступали у лави УПА, переховували повстанців та зброю. Як родина Турчин долучалася до визвольного руху. 04:38 — Екскурсія читальнею, у якій переховували зброю для УПА. 05:27 — Арешти, розстріли, Сибір. 07:55 — «Їх виселяли назавжди». Облікова справа родини Турчин. 09:28 — «Теж велика родина, теж підтримували підпілля, теж були репресовані». Сім’я Гриців-Мацук. 10:17 — «Бабця не розуміла російської мови. Вона плакала, страждала через це». Навчання на засланні. 10:54 — «Їх об’єднав Сибір». Як трагедія згуртувала дві родини. 12:37 — Як Назару Турчину вдалося повернути фруктовий сад свого прадіда. 14:05 — «Цей будинок — як символ. Поки він стоїть, живе пам’ять». 1950 рік. Село Йосипівка неподалік Рогатина. Сім’ю Турчин, яка має великі орні землі, господарство та от-от відкриє власну справу з виробництва мармуляди, радянська влада визнає куркулями та звинувачує у підтримці повстанського руху. Їх виселяють з рідної хати та відправляють у Сибір. Землі конфісковують, а в будинку облаштовують школу. Приблизно в той самий час родина Гриців-Мацук із сусіднього села Бабухів також зазнає репресій. Всі їхні землі, господарство й оселю совіти відбирають, а їх засилають у Красноярський край валити ліс. Після семи років заслання, тяжкої праці й випробувань обидвом родинам дозволяють покинути Сибір. Дорогою на Батьківщину Мирослав Турчин та Зеня Гриців-Мацук знаходять одне одного. Через більш як пів століття Назар Турчин, слухаючи спогади діда та баби, починає цікавитися, куди поділися статки двох родин та за що вони зазнали репресій. В архівах Міністерства внутрішніх справ він знаходить особові справи на обидві сім’ї — дізнається про їхнє життя до виселення в Сибір та зв’язок з визвольним рухом. Там же знаходить відомості про землі, які належали його предкам. Назарові Турчину вдалося повернути частину території — сад на 200 дерев свого прадіда Григорія Турчина. Зараз чоловік із сім’єю доглядає за цими землями, а також намагається відновити будинок, який 90 років тому спорудили його предки. Історію двох родин з Рогатинської громади, яких об’єднав Сибір, Назар Турчин розповів Суспільному. Instagram: / suspilne.ivano_frankivsk Telegram:
Долучайтеся до спільноти у Viber:
Політика взаємодії з аудиторією на цифрових платформах АТ "НСТУ":
