Не вір мені ,коли кажУ, що сильна, Що зовсім не сумую і не плачу, Що вже, нарешті, від кохання вільна, І що тобі ніколи не пробачу. Не вір мені ,коли кажу що знаю, Як струни налагодити сердечні. Давно вже вальсів і сонат не граю, Лише нуртують фуги безконечні… Не вір мені ,коли сміюсь весело, Лиш зазирни пильніше в мої очі,- Самотність вежу превисоку звела, Туман зневіри розсіятись не хоче. Не вір мені, не вір мені ,благаю, У все, що сказане, написане словами, Заглянь у серце .Там ти прочитаєш Кохання повість ,спалену вустами. Збирала спогад осінь у валізу- Сусальне золото усіх щасливих днів. Холодний вітер здер коштовні ризи, Розвіяв усе золото і мрії спопелив… Стою сама - одна на долі перехресті , Украв клейноди злодій .В душі бентежжя вир. Пусті мої валізи .Та їх так важко нести. Без тебе в серці пустка . Повір мені, повір …
