Мудрість Всесвіту Всесвіт — безкрайнє святе полотно, Де кожна душа і кожне зерно — Це відображення вічного світла, Що ллється й звучить у гармонії звідти Ми тут, щоб проникнути світлом у себе, Щоб правду й любов у собі Знайти. Не дзеркалом его, а чистим вогнем, Що гріє серця і єднає нас всіх у житті Ми прийшли, щоб у зорях побачити себе, Щоб сила любові вела нас в житті. Кожна зустріч, усмішка і біль — Це шепіт Всесвіту: “В єдність іди”. Бо світло в пітьмі себе прагне знайти, Ми хвилі одного великого світу. Крізь нас Всесвіт пізнає себе, У кожній думці, у кожному злі та добрі. Наші слова — то пісня жива, Наші кроки — це вічність свята. Любов не вимагає, а щиро дає, Як сонце, що світлом життя своє ллє. Ми — пилинки, і зорі ясні, Ми мрії, які бачать вічність у собі. Іскра в душі розпалює вогонь, Що сяє крізь час і простір без меж. Ми не окремі, ми — дихання одне, Хвилі великого моря, де все є єдине, В очах у ближнього себе ми знайдем, З любов'ю до інших до дому прийдем. Істина: Все — є єдине! Ти Бога знайдеш не десь у краях, Він завжди в серці, в найглибших світах. Кожна мить, кожен подих та слово — Це Всесвіту пісня, що вічно живе. Пам’ятай: ти не випадковий акорд, Ти – частина мелодії, твого вічного світу. Звучати щиро, любити й творить — І ти зрозумієш: ти був вдома завжди. Автором твору є Євгенія Михайлова Александрівна
